За визначенням ВООЗ підлітковий вік — це період від 10 до 19 років, коли в дитини одночасно змінюються тіло, мозок, стосунки з однолітками та ставлення до себе й до батьків. Закриті двері, “нормально” замість розповіді про день, дратівливість через дрібниці — здебільшого не втрата контакту з вами, а спосіб ставати окремою людиною і залишатися у стосунках з тими, від кого ще багато залежить.
Для батьків це часто починається так: ще недавно дитина розповідала майже все, а тепер на “Як справи?” чується “нормально”, і здається, що знайома дитина кудись зникає. Поруч з’являється людина, до якої доводиться шукати підхід заново.
З якого віку починається перехідний вік
ВООЗ відраховує підлітковий вік з 10 до 19 років, але змінам не потрібна дата. Перші ознаки статевого дозрівання у дівчат зазвичай з’являються приблизно у 8-13 років, у хлопців — у 9-14.
Тому однолітки можуть виглядати і почуватися дуже по-різному. Підліткові переживання про зовнішність, вагу, одяг чи зріст загострюються, коли тіло змінюється раніше або пізніше, ніж у друзів. І це не лише про тіло: у цьому віці дуже важливо відчувати себе нормальним, схожим на інших, прийнятим у компанії.
Що відбувається з підлітком
Поведінку підлітка легко списати на гормони, але змінюється набагато більше.
Мозок продовжує активно розвиватися. Системи, пов’язані з емоціями, новими враженнями та думкою однолітків, дуже активні, а здатність планувати, оцінювати наслідки й зупиняти імпульсивну дію ще формується. Тому підліток може чудово розуміти наслідки і все одно вчинити інакше. Може погодитися з вами ввечері й наступного дня повторити те саме. Може поводитися по-різному наодинці й серед друзів.
Правила від цього не скасовуються. Підлітку потрібні межі, але межа і тотальний контроль — різні речі.
На поведінку впливають також сім’я, школа, стосунки з однолітками і те, що в його середовищі можна показувати, а чого соромитися. Якщо дитина звикла чути, що треба бути сильною, їй важко сказати “мені страшно” або “мене образили”. Замість цього з’являються роздратування, грубість, бажання закритися.
Тому я дивлюся не лише на саму поведінку, а й на контекст. За різкістю, мовчанням чи віддаленням можуть стояти зовсім різні переживання.
Підліток і батьки
У цьому віці дитина одночасно дуже потребує батьків і намагається від них віддалитися.
“Я сам знаю”.
“Не заходь”.
“Ти нічого не розумієш”.
А за кілька годин та сама людина сідає поруч і починає розповідати щось дуже важливе.
Я не бачу тут суперечності, яку треба виправляти. Підліток пробує бути самостійнішим і водночас лишається в зв’язку з вами.
Батькам теж непросто. Дитина, яка раніше орієнтувалася на вас, тепер більше довіряє друзям, сперечається з вашими поглядами, відмовляється від того, що подобалося вам. Тут може бути і гордість за дорослішання, і образа, злість, страх, безсилля, сум за колишньою близькістю.
У гештальт-підході мені близька думка, що відокремлення відбувається не замість контакту, а всередині нього. Підлітку потрібна можливість відрізнятися від батьків і лишатися з ними у стосунках. Можна не погоджуватися, злитися, хотіти більше приватності і знати, що стосунки від цього не руйнуються.
Окреме навантаження в підлітків, чиї сім’ї переїхали в інше місто чи країну. До вікових змін додаються нова школа, розлука з друзями й рідними, інша мова. Тоді за “важким віком” може стояти самотність, злість або втома від адаптації.
Як зберегти контакт із підлітком
Не перетворюйте кожну розмову на виховний момент.
Підліток каже: “Посварився з другом”. А дорослий уже пояснює, хто неправий, що треба було відповісти і що робити завтра. Іноді цінніше спершу сказати: “Схоже, тебе це сильно зачепило”.
Контакт часто губиться не тому, що батькам байдуже. Навпаки: від тривоги хочеться швидко виправити, перевірити, проконтролювати.
Є різниця між “мене злить, що ти не попередив, де ти” і “ти безвідповідальний”. Перше — про конкретну ситуацію і ваші почуття. Друге — вирок людині.
Приватність — теж частина дорослішання. Закриті двері, листування з друзями, речі, про які дитина не хоче розповідати, самі по собі не означають втрати близькості. Якщо ж є реальна загроза безпеці, батьки втручаються, але краще прямо назвати причину: “Я хвилююся за твою безпеку, тому зараз не можу залишити це без уваги”.
І ще: батьки підлітків теж живі. Вони втомлюються, сердяться, сумують за колишньою близькістю і не завжди реагують ідеально. Зберегти контакт не означає не сваритися. Часто важливіше після сварки повернутися до розмови і спробувати почути одне одного ще раз.
Коли варто звернутися до психолога
У підлітковому віці більше різких емоцій, конфліктів, потреби усамітнюватися і коливань настрою. Одна сварка чи кілька важких днів ще мало про що кажуть. Дивіться, наскільки сильно і як надовго змінилося життя підлітка.
Привід звернути увагу, якщо протягом кількох тижнів:
- він майже перестав спілкуватися з друзями;
- постійно погано спить або різко змінився апетит;
- зник інтерес до того, що подобалося;
- з’явилися сильна апатія, тривога або слова про безнадію.
Окремої уваги потребують самоушкодження, часте вживання алкоголю чи інших речовин і слова про небажання жити. Якщо підліток говорить про небажання жити, є суїцидальні думки або безпосередня загроза життю, потрібна термінова допомога лікаря чи екстреної служби (112).
Іноді поведінка, яка виглядає як “лінь”, “хамство” чи “закрився в кімнаті”, виявляється способом справлятися з переживаннями, про які поки складно говорити.
Психотерапія потрібна не для того, щоб зробити дитину зручнішою. Це місце, де підліток разом із терапевтом краще розуміє свої почуття, реакції, бажання і те, як будує стосунки з іншими. Для мене робота з підлітком — не пошук способу змусити його поводитися “правильно”, а спільне з’ясування, що зараз відбувається в його житті і стосунках.
Я працюю онлайн з підлітками від 12 до 18 років. Як проходить терапія з підлітком, умови й запис.